Рубрика: Публікації

Україна щороку продукує величезні обсяги небезпечних відходів — за оцінками, понад 592 тис. тонн у 2025 році, значна частина яких походить від медичних установ, промисловості, аграрного сектору та інших джерел. Медичні заклади займають друге місце за обсягами небезпечних відходів — понад 80 000 тонн щороку, включно з інфекційними, біологічними та хімічними відходами, що несуть ризики для здоров’я та довкілля. 

Проблема №1. Невидимі потоки — небезпечні наслідки

Небезпечні відходи — це не просто «токсичні матеріали», це потенційно епідеміологічна загроза для людей та навколишнього середовища. Медичні відходи включають гострі інструменти, використані медикаменти, біологічні матеріали та хімічні препарати, які вимагають спеціальної класифікації та поводження. 

Законодавчо управління небезпечними відходами визначене Законом України «Про управління відходами» — це передбачає обов’язкову ліцензію для підприємств, що здійснюють збір, оброблення та утилізацію таких відходів. 

Однак реформа сфери управління небезпечними відходами досі далека від успішної реалізації: після введення у 2023 році нової системи ліцензування, багато компаній, які до цього працювали легально, опинилися поза правовим полем через складність отримання нових дозволів та невчасну роботу регулятора. 

Проблема №2. Ліцензії є, переробки — немає

За новими європейськими правилами, підприємство має не лише збирати та зберігати небезпечні відходи, а й здійснювати комплексне їх оброблення та утилізацію (переробку, знешкодження) з підтвердженими матеріально-технічними можливостями. 

Однак на сьогодні (за зверненнями бізнесу та експертів) лише близько 8 підприємств мають діючий дозвіл на повний цикл переробки небезпечних/медичних відходів — що є катастрофічно мало для країни з високими обсягами утворення таких відходів. (Цю цифру підтверджують галузеві джерела та коментарі експертів — зокрема, щодо екстремального скорочення кількості дійсних ліцензіатів у сфері переробки після перехідного періоду). 

Це означає, що між утворенням відходів і їх цивілізованою переробкою існує величезна прогалина. Частина небезпечних відходів і далі зберігається на підприємствах, частина потенційно може потрапляти у звалища або несанкціоновані місця, що становить ризик для природи та людей.

Проблема №3. Влада не бачить проблему або не хоче її вирішувати

Основна критика влади (зокрема Мінекономіки та Міндовкілля) полягає в тому, що реальна реформа системи поводження з небезпечними відходами затримується:

• процедури ліцензування ускладнені і неоптимальні;
• підприємства стискаються у можливостях отримати діючі дозволи;
• відсутня стратегія стимулювання інвестицій у переробку та очищення;
• політика щодо медичних відходів зосереджена на нормативних вимогах, але не на практичних механізмах їх утилізації.  

Між тим Європейський план з управління відходами до 2033 року, який має імплементувати сучасні європейські стандарти, передбачає інвентаризацію потужностей та чіткі цілі з розбудови системи поводження з небезпечними відходами — але без належної уваги та ресурсів ці плани ризикують залишитись на папері. 

Чому це важливо саме зараз

У 2025 році Україна перебуває на етапі:

• відновлення після повномасштабної війни,
• збільшення навантаження на медичну систему,
• та зростання обсягів усіх видів відходів, включно з небезпечними.

Якщо не вирішити питання сучасної переробки небезпечних і медичних відходів, країна ризикує отримати:

• екологічні лиха (забруднення ґрунту та водних ресурсів),
• підвищення захворюваності,
• економічні втрати від неефективного використання вторинних ресурсів.

Що має зробити влада

Експерти та представники бізнесу наголошують на необхідності:

1. Прискорити видачу ліцензій повного циклу оброблення відходів для підприємств,
2. Дати змогу діючим підприємствам, що вже мають ліцензію працювати за експерементальним дозволом
3. Не розробляти документи які давно вже існуючи і чинні , допомагати бізнесу а не блокувати його
4. заохочувати бізнес для утворення здорової конкуренції, а не створювати дефіцит підприємств  що веде до монополізації та завищення цін на утилізацію
5. Спрощення адміністративних процедур без зниження стандартів безпеки,
6. Заохочення інвестицій та модернізацію потужностей для утилізації та переробки,
7. Прозорий нагляд та контроль за дотриманням норм у медичних закладах та промисловості.

Лише системна політика, що поєднує державне регулювання, інвестування у технології та контроль, може вивести сферу управління небезпечними відходами з кризи.

Головний редактор Марина Жуковіна