Останні публікації

Розслідування

Митниця з особливими потребами Грановського

Як Державна фіскальна служба пручається простій вимозі АМКУ – розробити прозорі вимоги до експрес-перевізників.

Наприкінці 2016 року Харківська митниця переділила на свій розсуд ринок міжнародних експрес-відправлень. Ну, як ринок – точку входу/виходу міжнародних відправлень на кордоні України поруч з аеропортом «Харків». Одному з перевізників, близькому до оточення  нардепа від БПП Олександра Грановського, митники вирішили надавати свої послуги по митному оформленню товарів безкоштовно, прямо у сортувальній станції. А іншому – встановили «прайс». Антимонопольники зацікавились, потягли за ниточку, а там цілий клубок неврегульованих законодавством питань. І на кожному, як не дивно, хтось заробляє.

Але про все по порядку.

Міжнародні експрес-перевезення – це коли потрібно що-небудь відправити/прийняти за кордон/з-за кордону у якнайкоротші терміни. Товар доставляють через експрес-перевізника, який транспортує, розмитнює і доставляє відправлення.

Зайшовши у Харківську область у 2017 році, український представник відомого міжнародного перевізника DHL залишився осторонь бійки за ринок між місцевими операторами – ТОВ «МДК-Експрес» та ТОВ «Полекс Експрес». І правильно зробив, адже перемогти у цій конкурентній боротьбі міг лише той, на чиєму боці стояла Харківська митниця.

А митники причалили до цікавого берега. Справа в тому, що «Полекс Експрес» належить Віктору Проценку та Олександру Черепинському. Останній веде бізнес із Кирилом Левіним, який є бізнес-партнером Грановського. Раніше Левін і Грановський спільно володіли транспортною фірмою «Нок Муверс», діяльність якої нині припинено, а також разом мали торгову фірму «Злагода». До речі, Олександр Грановський вже почав цікавитись одним з мажоритарних округів у Харкові, щоб у 2019 році отримати депутатську недоторканність незалежно від партійного списку БПП.

У Харкові Черепинський (на фото у центрі) відомий, як досвідчений експедитор, якому підконтрольні кілька терміналів у Харкові. У Харківському аеропорту бізнес «Полекс Експресу» стартував у 2013 році у період, коли головою Харківської ОДА був Михайло Добкін.

Отож, у 2014-2015 роках «МДК-Експрес» та «Полекс експрес» вирішили відкрити свої центральні сортувальні станції (ЦСС) для митного контролю та оформлення міжнародних відправлень. Фірма «Полекс» – прямо у аеропорту «Харків» по  вул. Ромашкіна, 1 у Харкові, а «МДК-експресс» – у передмісті Харкова, по вул. Надії, 15 у смт. Пісочин.

Компаніям потрібно було визначити зону для здійснення митних процедур, облаштувати приміщення для посадових осіб підрозділу митного оформлення, а також отримати погодження місця розташування сортувальної станції із Харківською митницею.

Погодивши місце розташування ЦСС, зі свого боку Митниця повинна була забезпечити перебування на сортувальній станції перевізників інспекторів, які займатимуться митними формальностями. При чому, без плати за це з боку експрес-перевізника.

Обом харківським компаніям пощастило отримати погодження. Щоправда, «Полекс Експрес» очікував менше двох місяців, а «МДК-Експрес» – більше одного року.

 

Далі – гірше.

Поки сортувальна станція «Полекс Експресу» функціонувала без будь-яких змін, митники вирішили перевести «МДК-Експрес» на «платний режим співпраці».

Ось як це сталось. ЦСС компаній запрацювали у 2015 році, згодом митники виділили безкоштовних інспекторів для обох фірм.

Це сталось 4 листопада 2016 – Митниця затвердила  Положення про митний пост «Харків-Аеропорт», яким затвердила дислокацію шести безкоштовних митників на територіях обох фірм.

А вже через тиждень Митниця внесла зміни до цього положення, виключивши із тексту документу адресу «вул. Надії, 15, смт. Пісочин», і тим самим, викинула сортувальну станцію «МДК-Експрес» за межі розташування підрозділу митного органу, змусивши її перейти на платні стосунки з митниками – платити кошти за кожен окремий виклик митарів для огляду вантажів, а потім перекладати ці витрати на своїх клієнтів, піднімаючи ціну на свої послуги і автоматично стаючи менш конкурентоздатними у порівнянні з «Полексом», або втрачаючи прибуток, і знову ж таки стаючи менш привабливим бізнесом.

«Що це було?», – запитали харківські антимонопольники Митницю. А там повідомили, що на дозвіллі проаналізували статистику щодо кількості та регулярності переміщення МЕВ через цю сортувальну станцію та «кількість фактично відпрацьованого часу посадовими особами митниці в різні проміжки часу», і виявили, що «МДК-Експрес» – це дрібна контора, задля якої не варто безкоштовно відриватись від стільця:

«…існуючі обсяги переміщення МЕВ через ЦСС ТОВ «МДК – Експрес» не дають можливості посадовим особам Митниці виконувати в повній мірі свої службові обов’язки протягом визначеного для них законодавством робочого часу».

Тобто, поміркували у Харківському ОТВ, у період з квітня по листопад 2016 року інспектори митного поста «Харків-Аеропорт» могли у рамках робочого часу виконувати свої обов’язки за адресами двох сортувальних станцій, аж раптом безкоштовний обов’язок ходити за обома адресами конкурентів став таким обтяжливим, що навіть пішов усупереч трудовому законодавству.

Все, що відбулось, це, звісно, шантаж, в результаті якого компанія була вимушена перейти на платне обслуговування інспекторів Митниці. При тому, що її конкурент продовжував отримувати послуги з митних формальностей безкоштовно.

Протягом листопада 2016-червня 2018 року за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів «МДК-Експрес» сплатило 385 тис. грн.

У Митниці переконані, що діяли у рамках чинного законодавства, яке передбачає «можливість справляння плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів у порядку та розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України».

У підтвердження своїх слів митники згадали про те, що «МДК-Експрес» уже намагалось оскаржити дії Митниці у суді, але фірма програла у першій та апеляційній інстанціях.

Якщо ж розглянути всю цю історію під призмою дотримання норм конкурентного законодавства, то своїми діями Митниця спотворила конкуренцію на ринку послуг з прискореного перевезення міжнародних експрес-відправлень за єдиним транспортним документом. Безкоштовне обслуговування відправлень однієї компанії і платне для іншої, антимонопольники трактують як «антиконкурентні дії органів влади».

Відтак у вересні 2018 року Харківське ОТВ АМКУ зобов’язало Харківську митницю ДФС припинити порушення конкурентного законодавства у двомісячний термін.

Кейс із Харкова – лише один епізод великої проблеми, яку досліджували в Антимонопольному комітеті. Справу вела державна уповноважена Агія Загребельська.

З’ясувалось, що українське законодавство взагалі не визначає правил визначення суб’єктів господарювання, які б могли надавати послуги у зонах митного оформлення та контролю. І це призводить до повної анархії і сваволі вкупі зі здирництвом. Дивіться (тут слайди):

  • Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт на різних відділах митного оформлення коливається від 20 до 500 гривень (чи це буде ціна за тонну вантажу, а чи за годину – також вирішує приватник)
  • Вартість стоянки автомобіля відштовхується від відмітки 50 грн і сягає 450 грн (а деякі стоянки зовсім не тарифікуються, або у вартість включають також послугу з охорони вантажу)
  • Вартість перебування одного автомобіля за добу знаходиться в межах від 120 до 996 гривень
  • Вартість консультаційних послуг з питань митного оформлення становить приблизно 200-483 грн

На початку листопада АМКУ  порекомендував ДФС розробити нормативно-правовий акт, який би усунув існуючі законодавчі прогалини, та винести його на розгляд Міністерства фінансів. Головне, що вимагається від митарів – розробка чітких критеріїв та вимог до перевізників, при виконанні яких вони отримають «безкоштовних митників» і можливість працювати. А також затвердження власною нормативкою зрозумілих вимог щодо переліку послуг та тарифів, які надаватимуть на своїх територіях обрані митниками перевізники.

На виконання рекомендацій антимонопольники дали ДФС три місяці. Але відразу після засідання АМКУ журналіст «Наших грошей» поговорив з представниками митниці і зрозумів, що виконання рекомендацій чекати не доведеться.

У ДФС посилаються на позицію Міністерства фінансів, яка полягає у наступному: задля впровадження прозорих правил гри в ДФС потрібно змінювати Митний кодекс. А для цього треба вносити законопроект у Верховну Раду, а там його ніхто не проголосує, а тому і не варто напружуватись.

Ця позиція грунтується на тому, як митники зрозуміли рішення АМКУ у першому наближенні. А зрозуміли так, що нібито митників змушують нав’язувати тарифи приватним фірмам, а це є втручання в бізнес, а цього робити у демократичній державі не можна.

(От як впливати на конкуренцію між фірмами – так вони можуть, а як обмежити хижацькі апетити – так їм закон не дозволяє, угу).

Насправді це не має жодного стосунку до реальності, у якій митники мають і право, і можливість встановити у договірних стосунках з перевізниками свою вимогу щодо верхньої межі ціни на послуги, які ті надаватимуть бізнесу на своїх майданчиках. Ми прослідкуємо за розвитком ̶с̶п̶р̶о̶т̶и̶в̶у̶ справи.

Юлія Костюк, Юрій Ніколов, «Наші гроші»

 

 

 

 

 

 

Розслідування

Коболев объявил войну бюджету.

Невозможность государства напрямую управлять принадлежащими ему же компаниями, изымать сверхприбыли и налоговые платежи — странный казус и удивительный артефакт становления демократии в Украине.

Обмен любезностями

В понедельник, 12 ноября, государственная газодобывающая компания «Укргаздобыча» подала в Хозяйственный суд Киева иск к правительству о взыскании 56,8 млрд грн. Компания считает, что недополучила эти деньги вследствие выполнения специальных обязательств по поставкам газа (ПСО). Как указано в судебном иске, «Укргаздобыча» была лишена возможности свободно продавать природный газ по рыночным ценам и при этом недополучила компенсацию, предусмотренную законом о рынке природного газа. Суд признал исковые требования компании достаточными для открытия производства по делу.

100% акций «Укргаздобычи» принадлежит «Нафтогазу України». Так что этот иск стал своего рода дополнением к более раннему иску НАК к Кабмину на 6,6 млрд грн. Напомним, что 7 ноября стало известно, что «Нафтогаз» подал иск в суд на Кабмин, требуя возместить ему убытки в размере 6,6 млрд грн. Правда, по данным Единого реестра судебных решений, иск был подан еще 22 октября. Суть претензии опять-таки в том, что «Нафтогаз» получил убытки в результате отказа правительства возместить затраты компании на специальные обязательства по поставке газа. В иске отмечается, что убытки возникли в IV квартале 2015 г. по причине «отказа правительства создать механизм и источники компенсации выполнения компанией специальных обязательств по поставке газа (ПСО)». В НАК упрекают тогдашний Кабмин в «бездеятельности» по этому вопросу.

Впрочем, от Кабмина последовал неоднозначный ответ. 8 ноября, когда был опубликован проект проспекта эмиссии еврооблигаций «Нафтогаза України», публика узнала из него, что ранее НАК получил крупное налоговое уведомление от Государственной фискальной службы (ГФС), которая подконтрольна Кабмину.  Речь в нем шла о занижении налоговых обязательств по уплате НДС на 16,3 млрд грн в рамках выигранного у «Газпрома» спора в Стокгольмском арбитраже по контракту на транзит. Как сказано в том же документе, юристы «Нафтогаза» возразили против вывода налоговой проверки, и на дату публикации проспекта ценных бумаг не было ни пересмотренного решения налоговых органов, ни изменений в позиции компании.

В «Нафтогазе», впрочем, решили дать особые пояснения по этому вопросу. Компания показала, что Стокгольмский арбитраж присудил ей $4,63 млрд, из которых $3,87 млрд — компенсация потерь и убытков, а $0,76 млрд — проценты. При этом до 2016 г. услуги по транзиту не облагались НДС, поэтому компания оплатила налог только за компенсацию за 2016-2017 гг., или за $0,9 млрд. Сумма, уплаченная в бюджет, составила 4,75 млрд грн.

Однако у ГФС сочли всю сумму компенсации платой за услуги, на которую следует начислить НДС по итогам 2018 г.

Ход Гройсмана

9 ноября премьер-министр Владимир Гройсман заявил, что у правительства есть много претензий к руководству НАК «Нафтогаз України» по управлению компанией.

«Я категорически не согласен с политикой «Нафтогаза» относительно чрезмерно высоких премий, чрезмерно высоких заработных плат. Они работают по контракту, который был заключен, но у меня есть много претензий к управлению «Нафтогазом». Я это говорил неоднократно. Поэтому правительство приняло решение ограничить выплаты», — сказал Гройсман.

Упоминание о «чрезмерно высоких премиях» прозвучало в контексте того, что сотрудников «Нафтогаза» премировали за победу в Стокгольмском арбитражном суде в споре с «Газпромом» — в размере 1% от суммы выигрыша, что составило $45,6 млн (уже выплачено $20 млн). История получила негативную огласку в прессе, после чего Владимир Гройсман призвал наблюдательный совет НАК «Нафтогаз» пересмотреть высокие премии правлению компании. Однако набсовет «Нафтогаза» отказался это делать.

Вскоре ГПУ открыла уголовное производство по факту выплаты премии руководству компании, а правительство после скандала с «Нафтогазом» запретило бонусы менеджерам госкомпаний.

Кроме того, премьер пообещал «разобраться» с действиями НАК «Нафтогаз України», в результате которых, по его словам, «выкручивают руки» потребителям газа. «Я категорически против того, что они выкручивают руки как независимая государственная компания, там, где есть нормальная ситуация с оплатой за газ. В этом вопросе тоже надо наводить порядок, и мы его наведем», — сказал Гройсман.

Напомним, 19 октября Кабмин продлил до 1 мая 2020 г. возложение специальных обязательств на «Нафтогаз» и областные газоснабжающие компании поставлять облгазам и предприятиям теплокоммунэнерго (ТКЭ) природный газ на льготных условиях. Правительство сохранило за «Нафтогазом» право покупать газ у своих «дочек» — «Укргаздобыча» и «Черноморнефтегаз». В случае же недостаточности ресурса внутренней добычи «Нафтогаз» должен докупать газ у других оптовых продавцов — в том числе у зарубежных трейдеров.

При этом правительство установило и правила расчета цены, по которой НАК будет покупать газ у «Укргаздобычи» и «Черноморнефтегаза», и правила расчета цены, по которой «Нафтогаз» должен продавать голубое топливо газсбытам, за которыми сохранена обязанность поставлять газ населению и производителям тепла.

Границы дозволенного

Во всей этой истории удивляет одно: НАК «Нафтогаз» ведет себя как совершенно независимая коммерческая компания, руководители которой ее же владельцы.

То есть «степень свободы» неоправданно велика, тем более для компании, которая не просто принадлежит государству, но еще и получает сверхприбыли как естественный монополист
В других странах госкомпаниям (точнее, их менеджменту) подобных вольностей не позволяется. Государство как собственник может взыскать с принадлежащей ему компании любые доходы как пожелает. В Европе подобное прописано в уставах и не вызывает ни малейших возражений ни у кого. Например, во Франции (где традиционно велика доля государства в бизнесе) сверхприбыли в бюджет регулярно переводят флагманы национальной экономики, получающие эти самые сверхприбыли, благодаря своему статусу естественных монополистов.

Примеры — такие гиганты, как Национальное общество железных дорог (SNCF), энергетический конгломерат Electricite de France и Gaz de France (EDF-GDF), почтовая монополия La Poste и телекоммуникационная компания France Telecom. Сюда же — угледобывающая Charbonnages de France, горно-химическая Entreprise miniere et chimique, а также компании Giat industries и Reseau Ferre de France.

Также во Франции правительство периодически ограничивает максимальный размер выплат топ-менеджерам госкомпаний. Например, в 2012 г. премьер-министр Франции Жан-Марк Эро установил потолок зарплат на отметке, превышающей минимальный официальный оклад в 20 раз. Минимальная зарплата во Франции сегодня составляет 17 тыс. евро в год, соответственно, высшее звено руководителей может получать не более 336 тыс. евро в год.

В соседней Беларуси также почти каждый год практикуется изъятие части прибыли у высокорентабельных государственных предприятий. Началось это в 2005 г., когда 37 белорусских госпредприятий заставили перечислять ежемесячно в доход государства полученные сверхприбыли. Среди тех, кого обязали поделиться с государством, оказались государственные предприятия, показавшие наиболее высокую рентабельность по итогам 2005 г. — это прежде всего нефтепереработчики и производители калийных солей. Раскошелиться пришлось также производителям металлов и спиртных напитков, торговцам лекарствами, производителям сигарет, строительным и проектным организациям.

В 2011 г. «раскулачивали» уже 12 госкомпаний, получивших по итогам года прибыль в 20% и более. И так практически каждый год.

В России в августе много шума наделала инициатива помощника президента Андрея Белоусова об изъятии сверхдоходов металлургических, горнодобывающих и химических компаний. 9 августа он предложил Владимиру Путину изъять более 500 млрд руб. доходов у 14 госкомпаний. Под «сверхприбылями» понимались прибыли, превышающие среднюю норму по отрасли, как правило, в результате монопольного положения и завышения цен. Путин согласился на изучение инициативы правительством.

Когда разбираешься во всей этой истории, становится понятным заявление Владимира Гройсмана от 9 ноября: «Мне как премьер-министру и правительству не хватает полномочий. Поэтому временно, может быть, рассмотрите такую возможность. Я внесу предложения в закон о Кабинете Министров Украины об усилении полномочий премьер-министра». По его словам, если Верховная Рада поддержит решение о расширении полномочий, то в течение трех месяцев он наведет в стране «реальный порядок».

Розслідування

“Товариш попросив припаркувати Лексус” — незадекларовані автопарки і нерухомість працівників Київської митниці

Вадим Турманов, донедавна завгосп митниці, а нині — заступник начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи — у своїй декларації вказує квартиру в селищі Петропавлівська Борщагівка під Києвом. Однак вранці журналісти помічають його не там, а на столичному Подолі: чоловік регулярно вранці виходить з київської багатоповерхівки. Придбана не так давно квартира записана на матір митника Тамару Турманову, яка стала її власницею у 2016-му році.

Київську квартиру, де цього року журналісти регулярно помічали Турманова, він сам назвав постійним місцем проживання і минулого року. Але не в декларації, а в суді, після того, як поліція склала на нього адмінпротокол. Тоді митник їздив на автівці Ауді А6, яка також не потрапляла в декларацію Вадима Турманова і належала його батьку Віктору Турманову.

Михайла Редька, начальника другого відділу оперативного реагування на митні правопорушення тієї ж митниці, журналісти телепрограми зустріли на незадекларованому чорному Лексусі. За словами Редька, іномарку попросив припаркувати біля митниці його товариш, а сам він на ній не їздить. Як виявилося, Лексус, на якому приїхав митник Редько, зареєстрований на батька його колеги Станіслава Делі.

Сам Делі, який працює заступником начальника відділу взаємодії з митними органами тієї ж Київської митниці ДФС, заявив редакції, що Лексусом батька не користується. І припустив, що батько продав його по довіреності. “Я не знаю — надавав він Редьку чи не Редьку…Може по дорученням комусь продав… Я в нього цього не питаю,” — сказав Станіслав Делі у коментарі програмі “Наші гроші з Денисом Бігусом”.

Лексус виявився не єдиною машиною, яка не з’явилася в декларації Редька. Як і Вадима Турманова, Михайла Редька теж притягали до адміністративної відповідальності за кермом і теж на автівках, яких не було в його деклараціях. У трьох постановах вказано, що митник їздив на Фольксваген та БМВ Х5.

Раніше журналісти програми “Наші гроші з Денисом Бігусом” розповідали, що минулого року Редько, із зарплатою до 15 тис грн на місяць, придбав квартиру в розкішному житловому комплексі “Альпійське містечко”. Якщо вірити фіскалу, столична квартира в елітному ЖК площею 141 м2 у 2017 році коштувала йому не більше $15 тис. (чи то 400 тис грн, чи то навіть 180 тис грн — у двох деклараціях митника вказані різні дані).

До того ж, як виявили журналісти, мешкає Редько в іншому фешенебельному комплексі — “Престиж-Холл”, на Печерську, — не декларуючи користування цією нерухомістю.

Автівки ще одного працівника тієї ж митниці — начальника першого відділу оперативного реагування Андрій Недбайло — теж не побачити в його декларації. Журналісти зафіксували, що на роботу Недбайло регулярно приїжджає на новій Шкоді Супер Б. Однак машина завбачливо записана на матір митника, Валентину Недбайло, що офіційно рятує його від декларування до кінця року.

Коментувати, звідки у матері з’явилися гроші на це авто, митник відмовився. За даними реєстру юридичних осіб, матір митника до 2017-го року продавала спортивні товари, однак нині жодного бізнесу не веде. На неї також записана і квартира на Петропавлівській Борщагівці, в якій живе Андрій Недбайло.