Побачили іншу державу: що стало ключовим у наданні Україні статусу кандидата у члени ЄС

На саміті країн Європейського Союзу ухвалили надання Україні та Молдові статус кандидатів на вступ до ЄС. Україна йшла до цього рішення багато років – ще від початку переговорів про асоціацію з ЄС. Це не сталося автоматично і не було якимось символічним політичним «подарунком». Але повномасштабна війна, очевидно, прискорила процес. Що зрештою стало ключовими факторами у позитивному рішенні країн Європейського Союзу, читайте у матеріалі «Слово і діло».

Чи було рішення подати заявку на вступ в ЄС своєчасним

Депутати Європарламенту наголошували, що у контексті жорстокої агресивної війни росії проти України цей крок був би прирівняний до демонстрації лідерства, рішучості та далекоглядності.

Вони наполягають на тому, що для членства в ЄС немає «прискореного шляху» і що вступ залишається ґрунтованим на заслугах та структурованим процесом, який вимагає виконання критеріїв членства в ЄС та залежить від ефективного проведення реформ.

До початку повномасштабного вторгнення рф, сценарій надання Україні статусу кандидата у члени ЄС не обговорювався. Ба більше, будь-які наполягання української сторони на самітах Україна-ЄС зафіксувати у спільних підсумкових документах просто перспективу членства в Європейському Союзі категорично не приймалися представниками ЄС.

За словами політолога Володимира Фесенка, після початку повномасштабного вторгнення росії ситуація кардинально змінилася, хоч і не одразу.

«Зараз ми можемо сказати, що рішення подати заявку на отримання статусу кандидата у члени ЄС було не просто вдалим, а дуже вдалим, адже для нас відкрилося вікно можливостей. Якщо не було б заявки з боку України, то не було б ніяких рухів з боку ЄС», – розповів експерт у коментарі «Слово і діло».

Водночас він зауважив, що справді існує сценарій, який тезисно зафіксований у мирному плані прем’єр-міністра Італії Маріо Драгі, щоб запропонувати для України перспективу членства в ЄС замість перспективи членства в НАТО – як складову мирного процесу.

«Але жодних рішень щодо цього так і не було. Це лише ідеї та пропозиції, не більше. Водночас, був і спротив, і зауваження від країн членів-ЄС, адже не всі вони були в захваті від ідеї надання Україні статусу кандидата у члени ЄС», – наголосив Фесенко.

Саме тому схвальне рішення на саміті ЄС точно не відбулося автоматично і абсолютно точно можна сказати, що справа не лише у війні, вважає політолог. Наприклад, до квітня, до приїзду у Київ керівництва Європейського Союзу, взагалі цю тему в ЄС не обговорювали.

«У цьому сенсі рішення про заявку на кандидата у члени ЄС, яке було ухвалено у найбільш важкі та драматичні дні, коли ніхто не розумів, чи вдасться втримати Київ, на мій погляд, було дуже вдалим. Його можна сприймати як ризиковане, відчайдушне, адже умовно вже не було чого втрачати. Але як виявилось зараз, це було абсолютно правильно», – зауважив Фесенко.

Що відіграло вирішальну роль в ухваленні рішення на користь України

На думку політолога Володимира Фесенка, вирішальну роль в ухваленні рішення на користь України відіграло три процеси.

«Перший і найголовніший – світ та зокрема Європейський Союз побачили спроможності України. Те, що Україна вистояла перед російської навалою, захоплення, яке виникло після цього, диво, яке сталося під Києвом і на яке ніхто не очікував, в Європі викликало ейфорію та захоплення нашою країною», – сказав експерт.

За його словами, битву під Києвом можна порівняти з «Дивом під Віслою» у серпні 1920 року. В історію ця подія увійшла також як Варшавська битва, коли Польська Республіка зуміла відстояти незалежність, завдавши поразки Червоній армії.

Фесенко підкреслив, що також виникла гіперпопулярність президента Зеленського. Те, що Україна вистояла, що світ побачив іншу Україну – це принципово важливий момент.

«До 24 лютого Україну сприймали, як невдалу, неспроможну та неуспішну державу, дуже корумповану, ту, яка погано реформується тощо. Це і була причина, чому не розглядали можливість надання нам статусу кандидата у члени ЄС. Тобто, ставлення до нас було дуже скептичним», – зазначив Фесенко.

А після початку повномасштабної війни світ побачив зовсім іншу державу, державу, яка героїчно бореться з ворогом і вміє себе захищати, наголосив політолог.

«У цьому випадку йдеться про військову спроможність, спроможність до спротиву, а це впливає і емоційно, і раціонально. Тому слово спроможність стало ключовим тут. Я думаю, саме це вплинуло вирішальним чином», – сказав Фесенко.

 

Другий чинник, який виділив політолог, – це величезна зовнішньополітична та комунікативна активність Зеленського та української дипломатії.

«Це не сталося автоматично. Щоденні звернення, спілкування Зеленського з парламентами різних країн, активна робота нашої дипломатії – це все безумовно відіграло величезну роль навіть у зміні ставлення до України. Уся ця активність та робота відбувалась на сприятливому ґрунті з кінця березня», – підкреслив Володимир Фесенко.

Третій чинник – візити європейських лідерів до Києва.

«Вони теж відіграли дуже важливу роль, тому що, те, що вони на власні очі побачили трагедію Бучі та Ірпеня, побували у Києві, де є сліди війни, побачили місто, яке вистояло, поспілкувалися з Зеленським, керівництвом країни, неабияк вплинуло на емоційне сприйняття України», – підкреслив Фесенко.

За його словами, зараз дуже помітно, що все керівництво Європейського Союзу – і голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, і голова Європейської Ради Шарль Мішель, і голова Європейської дипломатії Жозеп Боррель – вся ця трійця стала проукраїнською, чого не було минулого року.

«Але ці візити, а ми бачили великий парад візитів у квітні і зараз він відновився – все це також не відбулося просто так. За цим стоїть величезна робота дипломатії – візити готувалися, людей запрошували. Робота дипломатії була дуже активною, для того, щоб подолати «острівки» скепсису, зауважень та побоювань щодо надання Україні статусу кандидата у члени ЄС», – наголосив політолог.

Він підкреслив, що саме це вплинуло на керівництво Європейського Союзу, і у нас з’явився в Брюсселі потужний союзник. Ще один важливий чинник, на який теж звертали увагу західні політики – це громадська думка у європейських країнах.

Ось це все в купі зрештою і відіграло вирішальну роль у позитивному рішенні для України, резюмував Володимир Фесенко.

Нагадаємо, раніше Єврокомісія після рекомендації про надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС висунула низку вимог, у разі невиконання яких державу позбавлять кандидатства.

Головний редактор Марина Жуковіна

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *