«Конфлікт Зеленського і Ахметова»: до чого тут Коломойський, Порошенко і «закон про олігархів»

«Протистояння» президента України Володимира Зеленського і найбагатшої людини в Україні Ріната Ахметова вилилося у публічну площину: його супроводжують хвиля взаємної критики на телебаченні, кадрові та законодавчі зміни й напружена ситуація в окремих галузях. Що не поділили Банкова та найбільший бізнесмен країни, яку роль відіграють у ситуації інші олігархи та чим все може закінчитися? 

Відносини президента України Володимира Зеленського з Рінатом Ахметовим, якого називають «олігархом №1», докорінно змінилися: від «зручного партнерства» та «балансування впливу» олігарха Ігоря Коломойського – до «початку війни».

«Команда олігарха ще не так давно була готова дослухатись до бажань ОПУ. Після появи «закону про олігархів» таку готовність як водою змило», – йдеться у публікації «Української правди».

Її автори також помітили, що за останній місяць тональність політичних шоу на телеканалі «Україна 24» (головному каналі медіахолдингу Ахметова) різко змінилася: вони «стали неочікувано критичними до влади». А це, вважають журналісти УП, – один із доказів того, що між Зеленським та Ахметовим нині триває протистояння.

Автори матеріалу зазначають, що команда Зеленського все частіше почала «переходити межі» у спілкуванні з великим бізнесом, зокрема, і з олігархами.

Через що «побили горщики» Зеленський та Ахметов?

Експерти називають Радіо Свобода кілька причин для можливого конфлікту:

  • ухвалення закону про статус олігарха;
  • спроби тиску однієї сторони на іншу та втрата взаємної лояльності в деяких сферах;
  • непорозуміння щодо тарифів в окремих галузях, зокрема в енергетиці та залізничному транспорті;
  • відставка Дмитра Разумкова з посади спікера Верховної Ради;
  • падіння рейтингу Зеленського та його впливу.

Саме «закон про олігархів» «спричинив конфлікт», викликавши невдоволення Ріната Ахметова, а разом з ним й інших олігархів, стверджує в коментарі Радіо Свобода голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Це шалена, агресивна інформаційно-політична війна
Володимир Фесенко

«Конфлікт триває вже два місяці, його помітно неозброєним оком. Причому це шалена, агресивна інформаційно-політична війна. Її початок безпосередньо пов’язаний з появою законопроєкту (а нині – вже закону) про олігархів. Рінат Ахметов сприйняв це як публічне приниження. Тут його інтереси збіглися з інтересами Петра Порошенка та Віктора Медведчука. Це добре видно за результатами голосування (за «закон про олігархів») у Верховній Раді. Утворилася така широка олігархічна коаліція», – вважає Фесенко.

Відставка спікера Дмитра Разумкова стала «додатковим чинником конфлікту», і тому, за спостереженнями політолога, тепер його «активно підтримують на каналах Ахметова та Порошенка». Експерт визнає й те, що окремі галузеві законопроєкти та нормативні акти містять спроби «посилити тиск на бізнес Ахметова», однак він не вважає ці чинники головними.

Як «закон про олігархів», так і відставка Разумкова є лише надводною частиною айсберга, пояснює політтехнолог Олексій Голобуцький.

«Закон про олігархів» виявився імітацією. Проблема є глибшою
Олексій Голобуцький

«Причина конфлікту здається очевидною: президент хоче боротися з олігархами, а олігарх цьому опирається. Але ж, згідно з цим законом, ніхто особливо не постраждає. Порошенко вже показав, як можна його обійти (віддавши свої медіа трудовим колективам – ред.). Закон виявився такою собі імітацією. Проблема є глибшою. Наприклад, якби Зеленський досі мав понад 40% підтримки, конфлікту б не було», – відповів Олексій Голобуцький Радіо Свобода.

Директор центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик стверджує, що для Ріната Ахметова критичними є не «закон про олігархів» сам по собі, а такі менш помітні речі, як лояльність конкретних посадовців, яка впливає на його бізнес.

Варіанти розвитку подій: перемир’я чи «війна на знищення»?

«Конфлікт між Ахметовим і Зеленським» вийшов у публічну площину, однак наразі ще «не всі мости спалені», визнає більшість експертів, опитаних Радіо Свобода. Відтак вони не виключають як перемир’я, так і поглиблення «війни», аж до поразки однієї зі сторін.

Наразі він набирає обертів, і це видно, зокрема, в медійній площині, зауважує Віталій Кулик.

Конфлікт наразі переходить з етапу «покусування» і «роздратування» в площину медійної війни
Віталій Кулик

«Конфлікт наразі переходить з етапу «покусування» і «роздратування» в площину медійної війни. Бачимо, як всі пули, орієнтовані на Банкову, починають інформаційну атаку на монополістів (пов’язаних з Ахметовим). З іншого боку, люди, пов’язані з Ахметовим, активізувалися і розгорнули масовану контратаку. Водночас ми бачимо виступ очільника ДТЕК Максима Тімченка, а також інсайдерські повідомлення про те, що триває активний переговорний процес», – визнає Віталій Кулик.

На його думку, переговори охоплюють різні сектори. Так, в енергетиці вони стосуються питання боргів на енергоринку та компенсації вартості спалювання газу на ТЕС в разі дефіциту вугілля, а також питання справи про «Роттердам плюс».

Політолог помітив, що стосунки двох гравців на різних рівнях взаємодії є різними: десь «триває конфлікт», десь «зберігається взаємна лояльність».

Він не виключає, що через кілька місяців ситуація може завершитися або перемир’ям, або ж «війною до кінця».

Раніше політтехнолог Сергій Гайдай говорив Радіо Свобода, що Ахметов більше схильний домовлятися, ніж конфліктувати з владою.

«У нього позиція «домовлятися з будь-якою владою, адже від влади дуже залежить робота його активів», – так пояснював Гайдай феномен успіху Ахметова.

Фінансові можливості, досвід та вплив, які має Ахметов, спонукають і саму владу шукати у ньому союзника, кажуть деякі політологи й політики.

У розвитку конфлікту значну роль відіграє позиція інших олігархів.

На думку Володимира Фесенка, наразі до боротьби проти Зеленського паралельно з Ахметовим долучилися кум Володимира Путіна Віктор Медведчук та попередній президент Петро Порошенко. Причому деякі інші олігархи, як-от Ігор Коломойський та Віктор Пінчук, у конфлікті не зацікавлені, припускає аналітик.

Олігархи обрали різні тактики
Володимир Фесенко

«Олігархи обрали різні тактики. Для Коломойського більшими є загрози з боку США. А ще він хоче нейтралізувати ризики кримінального переслідування у справах щодо «Приватбанку». Тож для нього менше зло – співпрацювати з нинішньою владою, підтримати Зеленського, а не Ахметова. Інший олігарх, Віктор Пінчук – скоріше нейтральний. Андрій Веревський – скоріше орієнтується на Зеленського. Вони діють за класичною схемою: краще не сваритися з владою: або підтримати її, або зберегти нейтралітет», – стверджує голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента».

Віталій Кулик, між тим, не вважає, що Коломойський зараз грає на боці Зеленського. Він не виключає, що основні українські олігархи можуть об’єднатися проти Банкової.

Я більше повірю в олігархічний консенсус, коли Ахметов і Коломойський об’єднаються проти Зеленського
Віталій Кулик

«Зараз він не в тій позиції, щоб формувати порядок денний Зеленського. Він залишається осторонь. І якщо йому «обломиться» якась вигода від цього конфлікту – це радше буде збіг обставин. Я більше повірю в олігархічний консенсус, коли кілька олігархів, серед яких і Ахметов, і Коломойський, об’єднаються проти Зеленського», – прогнозує Віталій Кулик.

Опоненти Зеленського «переоцінили його слабкість», стверджує Володимир Фесенко, говорячи про перспективи розгортання цього «конфлікту».

Ахметов переоцінив слабкість Зеленського
Володимир Фесенко

«Ахметов переоцінив слабкість Зеленського. Тобто припустився тієї ж помилки, що й раніше Медведчук і Порошенко. Вони думали: все, президент слабкий, можна атакувати. Ми бачили, чим це закінчилося: зокрема, санкціями проти Медведчука, – говорить Фесенко. І прогнозує найближчі події. – Думаю, з боку Зеленського буде відповідь. І достатньо жорстка».

Політтехнолог Олексій Голобуцький, натомість, вважає, що це Зеленський переоцінює свій вплив.

Зеленський поводиться так, ніби щойно виграв вибори
Олексій Голобуцький

«Він поводиться так, ніби щойно виграв вибори. Все це треба було робити у перший рік правління, в період максимального впливу та рейтингу. Навіть якщо йдеться про імітацію боротьби з олігархами. Тому Ахметов бачить, що президент «грає нечесно», і, наприклад, з Коломойським у нього все в порядку, тому реагує на це. Але всі ці кроки наразі суто психологічні: по суті нічого поганого з бізнесом Ріната Ахметова не трапилося. Те, що ми бачимо – прояв слабкості Зеленського і бажання Ахметова «поставити на місце» Офіс президента», – уточнює політтехнолог.

Втім, вирішальною може стати ситуація в окремих галузях, важливих і для влади, і для великого бізнесмена.

З боку компаній Ріната Ахметова, між тим, триває «енергетичний шантаж», який в умовах опалювального сезону може отримати жорстку відповідь влади загалом, а не суто президентської вертикалі, таку оцінку робить Володимир Фесенко.

Наразі Україна має кількаразовий дефіцит вугілля на ТЕС, як державних, так і приватних. У компанії ДТЕК, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, пояснили це, зокрема, складною ситуацією на світових ринках вугілля, необгрунтовано низькими відпускними цінами на електроенергію (до регуляторних змін у серпні) й водночас збільшеним навантаженням на теплову генерацію влітку та на початку осені. ​

Коли «конфлікт» Банкової та найбільшого українського бізнесмена вийшов у публічну площину, Радіо Свобода звернулося за коментарем ​і до Ріната Ахметова, і до Офісу президента, й навело їхні оцінки ситупації в окремій публікації.

і між президентом та «олігархом №1» – «репетиція війни»?

Рінат Ахметов: «Якщо знадобиться, я готовий захищати своє ім’я в судах»

Рінат Ахметов в коментарі Радіо Свобода пояснив збільшення критики в бік Зеленського на своїх телеканалах свободою слова, а також діями самої влади.

Якщо в останні місяці владу критикують більше, ніж раніше, – це, гадаю, питання до влади
Рінат Ахметов

«Для того, щоб Україна була сильною та успішною, потрібна економічна та політична конкуренція. Політична конкуренція – це і є Свобода Слова. Наші канали надають рівнозначний майданчик для висловлення думок як представникам влади, так і опозиції. Але якщо в останні місяці владу критикують більше, ніж раніше, – це, гадаю, питання до влади», – наголосив Рінат Ахметов.

Крім того, бізнесмен спростовує повідомлення про будь-які домовленості про присутність на його каналах тих чи інших політиків. Він назвав «абсолютною брехнею» згадки в статті «Української правки про те, що його представники можуть вдаватися до «фінансового стимулювання» або «залякування» депутатів. Також Рінат Ахметов спростував згадку в статті УП про те, що манера спілкування Офісу президента з ним і його представниками погіршилася. При цьому він відмовився відповідати на запитання Радіо Свобода, як часто і в якому форматі він комунікує з Банковою.

Втім, невдовзі комунікації олігархів з владою мають стати публічними, ідеться в ініційованому Володимиром Зеленським законі про статус олігарха.

Рінат Ахметов розкритикував цей закон.

«Своє ставлення до цього закону я вже коментував. Я не вважаю себе олігархом. Я – інвестор, а наша група – найбільший платник податків і працедавець. І, якщо знадобиться, я готовий захищати своє ім’я в українських і міжнародних судах», – попередив найбільший український бізнесмен.

Офіс президента: «Саме для досягнення повної прозорості… президент ініціював закон про олігархів»

Антикризовий радник голови ОП Михайло Подоляк у коментарі Радіо Свобода зазначив, що найближчі шість місяців продемонструють, якою є справжня мета Ріната Ахметова, маючи на увазі, що саме через пів року почне діяти так званий «закон про олігархів».

Цей документ, ініційований Володимиром Зеленським, за словами Подоляка, є «суттєвою трансформацією держави», що «ламає традиційні тіньові правила гри, до яких за десятиріччя всі звикли», а також змушує багатьох «сильно нервувати і шукати можливості зберегти зрозумілий для них корупційний каркас держави».

Яка мета у пана Ахметова, сьогодні не зовсім очевидно
Михайло Подоляк

«Яка мета у пана Ахметова, сьогодні не зовсім очевидно. Максимальні сировинні прибутки? Консервація старих правил? Держава, яка не має стабільності? Можна говорити в інтерв’ю все що завгодно, але реально промовистими завжди є тільки дії. Якщо пан Ахметов як найбільший в Україні економічний гравець (чиї інтереси все ж таки суттєво переплелися з політикою) працюватиме за законом і визнаватиме інтереси суспільства, то можна буде погодитись з його цитатою (про спільну мету – ред.)», – вважає Подоляк.

На запитання про те, чи відомі президенту Володимиру Зеленському та Офісу президента будь-які випадки «фінансового заохочення» або ж, навпаки, залякування депутатів монобільшості, міністрів та інших високопоставлених чиновників з боку Ріната Ахметова та/або його соратників (про що, серед іншого, йдеться у статті «Української правди»), Михайло Подоляк зазначив, що Офіс президента волів би дотримуватися «принципу політичної презумпції невинуватості».

Більш потужну критику влади на телеканалах, що належать Рінату Ахметову, Офіс президента пов’язує насамперед з ухваленням антиолігархічного закону. За словами антикризового радника голови ОП, «реальні реформи та справжня трансформація держави» завжди викликають несприйняття у тих, «хто звик до старої системи»:

«Що стосується контактів з паном Ахметовим та іншими подібними економічними суб’єктами, то саме для досягнення повної прозорості відносин з ними будь-яких посадових чи політичних осіб президент ініціював ухвалення закону про олігархів. Зокрема, цей закон передбачає декларування контактів. Це – абсолютно раціональна ініціатива, яка забезпечить, щоб усі в суспільстві (а особливо журналісти) мали не просто чиїсь коментарі, а офіційні документи про контакти», – заявив Подоляк Радіо Свобода.

Оприлюднену «Українською правдою» інформацію про те, що Офіс президента все частіше почав переходити межі у спілкуванні з Рінатом Ахметовим та його оточенням, він називає «банальним припущенням з традиційною конспірологічною гіпертрофією».

Що ж до можливості санкцій проти нього чи втрати Ахметовим частини бізнесу, то представник ОП згадує закон про санкції (від 2014 року), який містить вичерпні підстави для них та прописаний механізм їхнього накладання.

11 листопада «Українська правда» з посиланням на власні джерела як в оточенні олігарха, так і в оточенні президента, повідомила про те, що у Володимира Зеленського нині непростий період у відносинах з Рінатом Ахметовим, і це схоже на початок війни.

Серед можливих причин погіршення цих стосунків журналісти називають ухвалений нещодавно «закон про олігархів», відставку Дмитра Разумкова, а також манеру спілкування, яку представники Офісу президента нібито дозволили собі у розмовах з Ахметовим і його людьми.

Рінат Ахметов – найбагатша людина України.

Гірничо-металургійний комплекс, енергетичні та страхові компанії, банк, медіа, транспортний бізнес, сільське господарство, елітна нерухомість – усе це сфери його інтересів. Головний актив, у якому Ахметов їх сконцентрував, – найбільша фінансово-промислова група України SCM.

Окрім того, Ахметов має футбольний клуб «Шахтар», благодійний фонд свого імені та холдинг «Медіа Група Україна» (до нього, зокрема, входять телеканали «Україна» та «Україна 24»).

За останній рік Ахметов майже утричі збільшив свій капітал, і нині його статки оцінюють у 7,6 мільярда доларів.

Сам він не вважає себе олігархом, пояснюючи, що є інвестором.

У січні минулого року програма «Схеми» опублікувала розслідування «Україна-США: подвійні правила олігарха Ахметова», у якому, зокрема, йшлося про те, як «у США його компанії платять мільйони доларів у разі порушення вимог безпеки на своїх підприємствах, а в Україні до відповідальності найчастіше притягують хіба що пересічних працівників його заводу».

У жовтні минулого року журналісти програми «Схеми» зафіксували, як перший помічник президента України Сергій Шефір таємно приїжджав до маєтку олігарха Ріната Ахметова під Києвом.

У листопаді цього року журналісти «Бігус.Інфо» розповіли про те, що урядовий законопроєкт №5600, який позиціонувався як антиолігархічний, на шляху від Кабміну до Верховної Ради втратив практично всі норми, які збільшували податки для великих компаній, зокрема й бізнесу Ріната Ахметова. Журналісти пов’язують це з впливом, який чинило, зокрема, і оточення олігарха на процес ухвалення цього законопроєкту.

Головний редактор Марина Жуковіна

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *